Оситнязька філія Великосеверинівського ліцею

Поради батькам першокласників

Цього року Ваша дитина стане школярем. Вітаємо Вас із цією знаменною подією! Від того, як ви підготували дитину до школи, залежать його успіхи в навчанні, а отже,відчуття радості та задоволення від кожного дня, проведеного в школі.

ПОРАДИ БАТЬКАМ:

1. Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, не вживайте образливих слів.

2. Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви із цим невпорались – провини дитини в цьому немає.

3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.

4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.

5. Забудьте фразу: « Що ти сьогодні отримав?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись.

6. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану,хай заспокоїться, тоді все сама розкаже.

7. Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши не влаштовуйте сварку. Говоріть із дитиною спокійно.

8. Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань з 15 до 17 години.

9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин треба відпочивати 10-15 хвилин.

10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно.А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, вживаючи слова «не хвилюйся»,«ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.

11. При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре вчитися, то…»

12. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

13. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування дорослих із дитиною. Коли щось не виходить, порадьтеся із психологом, учителем. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.

15.Знайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,або пісню, лагідні слова. Не лінуйтеся зробити це для них.

Що повинен знати школяр, ідучи до школи:

1. Домашню адресу, телефон, адресу школи.
2. Місце праці батьків, їх посади.
3. Шлях від школи додому і назад.
4. Знати й виконувати правила дорожнього руху, вміти поводити себе на вулиці в школі.
5. Відкривати й закривати двері квартири.
6. Чітко відповідати на запитання дорослих.

Домашнє завдання батькам

1. Розкажіть дитині про свій родовід (прадіди, прабабусі, родичі);
2. Намалюйте разом родовідне дерево, розмістіть на ньому фотографії.
3. Відвідайте з сином чи донькою могили ваших предків, родичів, родичів, розкажіть їм про них, впорядкуйте могили, посадіть квіти.
4. Доберіть разом з дитиною до кожного моменту образний віршик, прислів’я, приказку, використовуючи їх під час вмивання, прибирання, приготування їжі.
5. Спостерігайте, як читає дитина, чи переказує зміст прочитаного, скільки разів, чи швидко запам’ятовує, забуває вивчене, які предмети даються їй легко, які важко, які потребують допомоги?
6. З’ясуйте в співбесіді з дитиною, які предмети їй подобаються, які дуже цікаві для неї. Порадьтеся з вчителем, як можна викликати інтерес до навчання.
7. Виявіть природні здібності дитини, її нахили, інтереси, хобі. Разом складіть програму розвитку і вдосконалення тих задатків, стежте за дотриманням плану, цікавтеся ним щоденно, підтримуйте.
8. Спробуйте визначити тип темпераменту дитини, враховуйте особливості її поведінки в спілкуванні з нею. (Ви маєте знати, коли, що і де можна сказати дитині, не завдаючи їй психологічної та моральної школди). Тоді можете розрахувати та взаєморозуміння і хороші стосунки.

9. Передплатіть для дитини дитячу газету чи журнал, регулярно просіть переказати прочитане, обговорюйте, аналізуйте вчинки, поведінку, слова людей, друзів, товаришів, сусідів, знайомих, ведучих телепередач, акторів.

10. Розподіліть між членами сім’ї постійні домашні обов’язки й завдання, обговорюйте їх виконання, фінансовий стан сім’ї, доходи і витрати.

11. Вивчіть і визначте свій тип авторитету для дітей (за Макаренком), його позитивні й негативні сторони, активізуйте самоконтроль.

12. Придивіться, як ваша дитина спілкується з дорослими, ровесниками, чи завжди ви праві?

13. Чи добре знаєте ви друзів вашої дитини, їхні родини? Як діти проводять дозвілля? Чи відпочиваєте ви на природі?

14. Чи знаєте ви мрії і плани вашої дитини на майбутнє? Чи схвалюєте її вибір професії, її думки про сім’ю, родину, сімейні свята, відпочинок?

15. Чи можете ви назвати себе помічником, наставником, вихователем дитини?

Психологічна готовність до навчання у школі не полягає в умінні читати й писати

Дітям до школи читання і письмо у кращому разі не шкодять, цифри і літери сприймаються ними як чергова частинка навколишнього світу, і діти швидко втрачають до них інтерес. Надмірний обсяг інформації не розвиває взагалі нічого.

А для чого ж школа, як не для того, щоб навчити малюка читати, писати, рахувати? Що він робитиме у першому класі? Нудьгуватиме? Розважатиметься?

Заняття в різних гуртках із підготовки дитини до школи, звісно, розширюють кругозір і загальну обізнаність, але тільки «сильних», здібних дітей. «Слабким» таке навчання до школи найчастіше шкодить, оскільки створює додаткове навантаження на нервову систему, яку діти цього віку витримувати не можуть. Крім того, якщо в дитини до 7 років сформувати неправильні навички читання або письма, її потім неймовірно важко буде перевчити!

Головний пріоритет у питанні освіти дитини на етапі підготовки до школи, як і всього періоду дошкільного дитинства, має належати загальному розвитку дитини. Саме це забезпечує подальшу успішність навчання дитини у школі й означає, що педагоги дошкільних освітніх установ і батьки, діти яких ідуть у школу, повинні піклуватися про те, щоб у першокласників були сформовані загальні здібності та якості особистості, необхідні для здійснення принципово нової для них навчальної діяльності.

Серед головних складових поняття «готовність до школи» - розвиток допитливості й пізнавальної активності, вміння самостійно думати і вирішувати прості розумові завдання.

Головне в дошкільному навчанні – розвиток потенційної здатності дізнаватися нове, тому на етапі дошкільного дитинства знання, вміння і навички розглядаються не як самоціль, а як засіб розумового розвитку. Їхній обсяг не повинен перевищувати вікових можливостей дітей і дублювати шкільні навчальні програми.

Найважливіші показники рівня підготовки дитини до школи:

1. Добре розвинене мовлення.
2. Сприйняття.
3. Пам'ять.
4. Уява.
5. Наочно-образне мислення,
6. Вміння:
- елементарно міркувати;
- порівнювати предмети, знаходити відмінність і схожість;
- виокремлювати ціле і його частини;
- групувати предмети за певними ознаками;
- робити прості висновки й узагальнення тощо.

Важливо, щоб майбутній учень умів спілкуватися з оточуючими, вмів підкорятися вимогам однолітків і дорослого, розуміти, що не все залежить від нього.

Важливо також, щоб дитина вміла керувати своїм тілом, добре рухалася й орієнтувалася у просторі, щоб у неї була розвинена дрібна моторика рук, а також скоординовані рухи очей і рук.